Інтереси учнів і плани батьків рік від року
змінюються, як змінюється й поняття престижності професії в самому суспільстві.
Поки що не завжди вдається переконати учнів і батьків, що людині не варто
зв’язувати подальшу долю з, можливо, й престижною професією, але не такою, яка
відповідає інтересам, здібностям, успішності, темпераменту. Не всі можуть
працевлаштуватися, здобувши професію юриста, економіста або фахівця з
міжнародних відносин. Тому перед школою постала задача дати можливість дитині
вивчити свої власні профорієнтаційні потреби, а батькам замислитись про реальні
можливості та здібності їхніх дітей. Для цього необхідно відбирати й
удосконалювати методи анкетування, вести роботу з профорієнтації, вивчати
успішність, темперамент дитини, оскільки саме такі складові, як інтерес до
предмета, успішність і темперамент людини, складають триєдність, за якою можна
орієнтувати учня на вибір до-профільного, а потім і профільного навчання.
До-профільна підготовка - система педагогічної, психолого-педагогічної, інформаційної та
організаційної діяльності, яка допомагає визначенню учнів старших класів
основної школи у вибранні ними профільних напрямів майбутнього навчання та
широкої сфери наступної професійної діяльності (у тому числі у відношенні
вибору профілю та конкретного місця навчання на старшому ступені школи або
інших шляхів продовження освіти). Згідно
з Концепцією, допрофільна підготовка здійснюється у 8-9-х класах із метою
професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного
навчання у старшій школі. Форми її реалізації - введення курсів за вибором,
поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі.
Оновлення
змісту освіти, структури, методів, організаційних форм навчання
української мови спрямоване на створення оптимальних умов для піднесення
ефективності навчально-виховного процесу, реалізації особистісного потенціалу
кожного учня.
Одним із стратегічних завдань реформування змісту
мовної освіти є вироблення на основі
державних стандартів системи та обсягу знань про мову і мовлення, мовних і
мовленнєвих умінь та навичок, досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного
ставлення до світу, переорієнтація процесу навчання на розвиток особистості
учня, формування його компетентностей.
Тому предметні цілі сучасного курсу
української мови максимально наближені
до життєвих потреб учнів, відображають
їхні життєві орієнтири, спрямовують
курс на інтенсивний мовленнєвомислительний, інтелектуальний і духовний
розвиток школярів. При цьому розвиток
мовленнєвої діяльності учня розглядається як інтегрований показник його
особистісного зростання.
З огляду на
це зміст навчання української мови
і технології його засвоєння базуються на прогресивних підходах до
навчально-виховного процесу (особистісно зорієнтованому, компетентнісному,
соціокультурному, функціонально-комунікативному), що сприяє розв’язанню комунікативних завдань, успішність яких
залежить від розуміння учнями спілкування як засобу вираження основної функції
мови – комунікативної. Досягти цього можна тоді, якщо навчити дітей не тільки
мовних засобів для одержання й передачі інформації, а й самого процесу
одержання і передачі інформації.
Суть
допрофільної освітньої підготовки
учнів 8-9 класів зводиться до формування
готовності школяра до освіти в старшій школі в умовах профільного навчання.
Така готовність складається із
сукупності відповідних компетентностей, серед яких вирізняється
комунікативна компетентність, зокрема
вона розглядається як готовність
використовувати засоби мови й мовлення з метою одержання і передачі
інформації, уміння брати участь в навчальному діалозі, будувати монологічні
висловлення різних типів, жанрів мовлення з урахуванням завдань мовлення і
ситуацій спілкування (знайомих і нестандартних).
Допрофільне навчання як вид диференційованого
навчання передбачає врахування нахилів,
здібностей учнів і створення умов для навчання в старшій школі за обраним
профілем. Здійснюється допрофільна підготовка у формі введення курсів за
вибором, поглибленого вивчення окремих
предметів, зокрема мови і літератури на диференційованій основі, що дає змогу
максимально врахувати індивідуальні розумові особливості учнів, виявити їхні інтереси і нахили до певних предметів з метою профорієнтації. Поступова
активізація різних видів диференційованого навчання (внутрішньокласна, курси за
вибором, факультативи, класи з поглибленим вивченням предметів) забезпечує
реалізацію особистісно зорієнтованого навчання, усвідомлення учнями своїх
інтересів і пізнавальних потреб, а також спробу виявити себе в різних видах
діяльності.
Курси за вибором
дають змогу учням не тільки оволодіти технологією вибору, а й апробувати різний зміст з метою
самовизначення. Для забезпечення успішного самовизначення підлітками необхідно здійснювати до-профільну підготовку
комплексно: доповнити курси за
вибором системою заходів, спрямованих на
самопізнання (педагогічна і психологічна діагностика), розвивати вміння висловлювати і аргументувати власні думки, твердження,
приймати рішення, планувати власну діяльність (тренінги, проектна діяльність),
розвивати вміння учнів орієнтуватися в навколишній освітній і трудовій
інфраструктурі.
Дуже важливим напрямом роботи в умовах
допрофільної підготовки є формування в підлітків інтелектуальної
компетентності, яка передбачає здатність учнів
працювати з різноманітною інформацією, уміння застосовувати здобуті
знання в нестандартних ситуаціях, володіння
прийомами самостійного здобуття нових
знань, високий рівень розвитку пізнавальних процесів, уміння працювати в умовах
пошуку, дослідження; формування
креативної компетентності – здатності до розв’язання будь-якої навчальної задачі творчо; бажання і вміння
діяти не за зразком, а оригінально, передбачати новизну під час розв’язання
навчальних завдань тощо.
Ефективність допрофільного навчання вимагає
налагодження дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної
школи, профконсультаційної психодіагностики з метою визначення професійних
інтересів і якостей школярів, своєчасної оцінки комплексу індивідуальних особливостей підлітків з погляду його готовності до
успішного навчання за філологічним
профілем. Важливим при цьому є усвідомлення учнем себе як суб’єкта вибору, ситуативний підхід, коли роль
діагноста виконує вчитель, спираючись на суб’єктивний досвід, знання особливостей кожного учня,
конкретної навчальної ситуації, яка завжди є певною мірою унікальною.
Особистісно зорієнтоване навчання насамперед передбачає увагу вчителя до учня,
яка допомагає йому краще виявити себе, розкрити свої пізнавальні і творчі
можливості.
На етапі
допрофільного навчання важливо правильно
оцінити комплекс індивідуальних
особливостей підлітка з позиції готовності його до успішного навчання за
певним профілем, запобігти дезадаптації
в умовах виникнення навчальних труднощів.
Технології, що використовуються в системі курсів
за вибором, повинні бути орієнтовані на те, щоб учень мав таку практику, яка
допоможе йому краще оволодіти загальнонавчальними вміннями і навичками,
необхідними для успішного засвоєння програми з української мови старшої
профільної школи.
Для організації до-профільної підготовки з української мови можна рекомендувати: під час організації курсів за вибором варто ділити класи на підгрупи, що сприятиме
індивідуалізації процесу навчання; активніше застосовувати проектні і дослідницькі форми роботи; організовувати гуртки, клуби, студії
з метою професійної орієнтації школярів,
з наближенням їх до можливого вибору філологічного профілю, задоволення їхніх
індивідуальних освітніх інтересів, поглиблене вивчення української мови на диференційованій основі;
залучати до викладання факультативних
курсів до-профільної підготовки з
української філології науковців, працівників середньої і вищої професійної
освіти.
Отже, до першочергових завдань допрофільної
підготовки учнів з української мови загальноосвітньої школи слід віднести:
1) розвиток пізнавального
інтересу до української мови як до феномену, вироблення в учнів здатності
діставати естетичне задоволення від читання художньої літератури українською
мовою, від сприймання усного українського слова;
2) урахування виняткової
ролі державної мови в суспільному й особистісному розвитку кожного громадянина
і необхідності належною мірою опанування
її; необхідність збереження і подальшого
її розвитку як безцінного культурного
надбання попередніх поколінь українського народу і відповідальності кожного
громадянина України в цій справі, у тому числі й школярів, перед світовою
спільнотою;
3) формування потреби
різнобічного розвитку власних здібностей і нахилів, збагачення пам’яті знаннями
з різних галузей наук, а розуму – сучасними методами оперування знаннями,
використовувати сучасні інформаційні і
комунікаційні технології (Інтернет, дистанційні форми тощо);
4) вироблення цілісного
світогляду, знаходження сенсу життя як важливих умов удосконалення власної
мовленнєвої здатності;
5) потреба дотримання
загальнолюдських моральних норм як
необхідної передумови уникнення
конфліктних ситуацій та оптимального розв’язання їх в разі назрівання;
розвиток уміння вести діалог,
висловлювати власні думки і переконливо аргументувати їх;
6) прилучення учнів до
загальнолюдських цінностей, яке найпродуктивніше можна реалізувати в процесі інтегративного
вивчення української мови з використанням засобів музики і живопису, також спираючись на історичні дані.
Чому так важливо допомагати дітям 7, 8, 9-го
класів пізнавати й розвивати свої здібності? У вивченій з даного питання
літературі є така відповідь: ми вже маємо суспільство з ринковою економікою,
коли з’являються нові професії, поняття професіоналізму змінилось. Раніше воно
асоціювалося з умінням людини володіти своєю професією, а тепер потрібний не
тільки "вузький", а й компетентний у багатьох питаннях фахівець, а це
вміння постійно вчитись, тобто освіта має бути безперервною. Тому школа прагне
до раннього визначення професійного вибору дітьми, для цього і вводиться до-профільне навчання, а з іншого боку, ринкова економіка примушує людей часто
змінювати не тільки місце роботи, а й професію. Принцип "освіта на все
життя" змінюється новим – "освіта
впродовж усього життя". На до-профільну орієнтацію учнів впливають, з
одного боку, суспільство, мода, престижність, професії членів сім’ї, а з
другого – внутрішні, особисті умови (індивідуальні інтереси, захоплення,
схильність самої дитини до певних занять).
Немає коментарів:
Дописати коментар